+38 (057) 781-12-60
+38 (095) 479-79-09

Есть ли особенности представления формы № 1ДФ относительно работающих лиц без налогового номера?

На підприємстві почали працювати кілька осіб, які відмовились від прийняття податкового номера і мають відповідну відмітку у паспорті. В місцевій податковій інспекції сказали, що на таких осіб слід подавати окрему порцію форми № 1ДФ.

Чи справді є особливості подання форми № 1ДФ щодо працюючих осіб без податкового номера та в чому ще полягають такі особливості? Які нюанси відображення інформації про таких працівників у звітності з ЄСВ?

Порядок заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку затверджено наказом ДПАУ від 24.12.2010 р. № 1020 (далі – Порядок № 1020).

Єдиною особливістю при заповненні форми № 1ДФ слід вважати відображення у графі 2 цієї форми не податкового номера, а серії та номера паспорта фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті (пп. 3.1.13 Порядку № 1020).

Щодо твердження про необхідність подання окремої порції форми № 1ДФ зазначимо таке.

Відповідно до п. 2.4 Порядку № 1020 форма № 1ДФ подається податковими агентами із штатною чисельністю працівників до 1000 осіб єдиним документом на всіх працюючих, з обов’язковим заповненням їх податкових номерів або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) – однією порцією. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції.

Подання окремої порції на певних осіб передбачено також у випадку, якщо відокремлений підрозділ юридичної особи не уповноважений нараховувати, утримувати і сплачувати податок на доходи фізичних осіб до бюджету. В такому разі форма № 1ДФ у вигляді окремої порції за такий підрозділ (на фізичних осіб, які працюють у такому відокремленому підрозділі) подає юридична особа до органу ДПС за своїм місцезнаходженням та надсилає копію такого розрахунку до органу ДПС за місцезнаходженням такого відокремленого підрозділу (абз. «б» п. 176.2 ПКУ, п. 2.6 Порядку № 1020).

Таким чином, законодавство не встановлює вимог щодо подання форми № 1ДФ у вигляді окремої порції на осіб, які мають податковий номер, та окремої порції на осіб, які відмовились від його отримання.

Більше того, в Єдиній базі податкових знань на запитання «Чи потрібно подавати окремою порцією розрахунок за ф. № 1ДФ на ФО, які не мають реєстраційного номера облікової картки?» зазначається:

«Отже, на всіх працівників, у тому числі і тих фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовились від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, подається податковий розрахунок єдиним документом (однією порцією), якщо штатна чисельність працівників на підприємстві становить до 1000 осіб. Якщо штатна чисельність працівників є більшою ніж 1000 осіб, можливе подання податкового розрахунку кількома порціями, кожна з яких являє собою окремий податковий розрахунок із своїм номером порції».

Тобто зазначене у запитанні твердження податківців про необхідність подання окремих порцій форми № 1ДФ суперечить як Порядку № 1020, так і роз’ясненню з Єдиної бази податкових знань.

Щодо нюансів заповнення звітності з єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування можна звернути увагу на таке.

В абз. 14 п. 1.1 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою ПФУ від 08.10.2010 р. № 22-2, встановлено, що номер облікової картки застрахованої особи – це номер персональної облікової картки застрахованої особи, що відповідає реєстраційному номеру облікової картки платника податків фізичної особи згідно з Державним реєстром фізичних осіб – платників податків.

Для застрахованих осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті, зазначаються дані свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: серія та номер (NNN XXXXXX – три літери, пробіл, шість цифр).

У разі якщо у такої застрахованої особи відсутнє свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, проводиться реєстрація за паспортними даними, зазначаються: серія та номер (БКNNXXXXXX – «БК» – константа, що вказує на реєстрацію за паспортними даними; «NN» – дві українські літери серії паспорта (верхній регістр); «XXXXXX» – шість цифр номера паспорта (з ведучими нулями).

Для осіб, які не є громадянами України, але працюють на території України та не мають реєстраційного номера облікової картки платника податків, зазначаються серія та номер документа, що засвідчує особу (FNNNNNNNNN, де «F» – латинська літера (константа), далі «NNNNNNNNN» – довільний набір латинських, російських та українських літер, а також цифр.

Тобто відмінності полягають в тому, що у відповідних полях, замість номера облікової картки платника податку (застрахованої особи), зазначаються або дані свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, або дані паспорта (для іноземців – документа, що засвідчує особу).